Видатні особистості громади

По селу Рашівка вулицю Жовтневу перейменували теж на пошану земляка, видатного письменника і мовознавця Петра Залозного. Місце його народження — село Рашівка, у ньому знаходиться і могила. Народився в 1865 році у сім’ї козака, хлібороба з діда-прадіда. У Рашівці ходив до початкової школи, потім закінчив Лубенську гімназію, а 1889 року — історико-філологічний факультет Київського університету імені святого Володимира. Учителював у земських школах Катеринославщини також у місті Прилуки на Полтавщині, потім працював чиновником. Писати літературні твори почав іще в Лубенській гімназії. Захоплювався перекладом Вергілієвої «Енеїди» (гекзаметром) та Овідієвих віршів. 1886 року в альманасі «Степ» опублікував перший вірш «Сиротина». 1887 року в Києві вийшла збірка ліричних поезій «Русалочка». Від 1888 року друкувався в львівському журналі «Зоря». Його поетичні твори є в антологіях «Акорди» (1903), збірнику «Розвага» (1908), «Українська муза» (1908), журналі «Рідний край», що видавався в Полтаві. Крім віршів, писав оповідання, невеликі п’єси (водевіль «На досвітках»), рецензував різні видання. Автор оповідань, новел («Свічечка», «Діти», «Студент», «Проти хвилі») тощо.

Вулицю Ватутіна у Лютеньці перейменували на честь Петра Гузя. Автором цієї пропозиції теж виступив Іван Чайка.

У Лютеньці пішла у небуття вулиця трубадура російської імперії поета Алєксандра Пушкіна, який оспівував загарбницькі війни Російської імперії і брав у них участь; виправдовував воєнні злочини російської армії, заперечував право українського, польського, народів Балтії на державність, паплюжив гетьмана Івана Мазепу. Ім’я Пушкіна нині російські окупанти використовують як ідеологічну зброю: «Херсон — полуденный край России», — банер з цією цитатою московити розвішували у Херсоні, а вірш Пушкіна «Клеветникам России» використовує путінська ворожа пропаганда для виправдання війни проти України», — наголосили у Полтавському офісі УІНП. Тож вулицю Пушкіна з ініціативи краєзнавця і знаного місцевого освітянина Івана Федосійовича Чайки перейменували на честь мазепинця, козацького полковника і мецената Михайла Бороховича.

  У назві вулиці більше не буде звеличуватися рядовий-піхотинець Червоної армії періоду 2-ої світової війни, уродженець російського регіону Башкорстан Матросов. Адже цей діяч СРСР ніяк не пов’язаний з історією Лютеньки. Натомість пошанували земляка. З ініціативи Олега Пустовгара та знаного лютенського освітянина, письменника і краєзнавця Івана Федосійовича Чайки у Лютенці продовжили увічнення пам’яті Леонтія Христового.