Відзначили пам’ять Леонтія Христового, кобзаря Гузя та жертв Голодомору
Відбулося перше засідання комісії з реалізації державної політики щодо відновлення та збереження національної пам’яті українського народу. Комісію створено розпорядженням сільського голови Володимира Омельченка, а до її складу увійшли місцеві музейники, діячі культури, старости округів, представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) у Полтавській області Олег Пустовгар та співробітники виконкому сільради. На засіданні розглянули низку важливих питань, які стосувалися увічнення пам’яті визначних постатей та трагічних подій історії регіону.
Вшанування Леонтія Христового та жертв Голодомору
Під час засідання було прийнято рішення розпочати процедуру оформлення документів для внесення «Пам’ятного знака на честь борця за незалежність у 20 столітті Леонтія Христового» до Переліку об’єктів культурної спадщини Полтавської області. У 2018 році на честь 120-річчя з дня народження отамана Христового на околиці Лютеньки вже було відкрито пам’ятний знак, а нині його планують офіційно визнати історичним об’єктом. Як зазначив Олег Пустовгар,
Новини за темою:
Настав “узаконити” пам’ятник у межах виконання ст.5. п. 4 Закону “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті”. У ньому зазначено, що органи влади сприяють “увічненню пам’яті про борців за незалежність України у XX столітті, зокрема, шляхом пошуку, обліку, впорядкування та збереження місць їх поховання та спорудження й відновлення пам’ятників, пам’ятних знаків”».
Леонтій Христовий, відомий військовий діяч УНР, у 1920 році очолив повстанський загін, який діяв на території Гадяцького, Зіньківського та Миргородського районів. Його бійці брали участь у визволенні Гадяча від російсько-більшовицьких сил під синьо-жовтим прапором. Після відступу повстанців Лютеньку було піддано жорстоким репресіям – село спалили, а багатьох мешканців розстріляли. Сам Христовий загинув у бою біля села Загрунівка у липні 1921 року.
Окремо комісія ініціювала процедуру внесення «Пам’ятного знака жертвам Голодомору у с. Лютенька» до об’єктів культурної спадщини. Лютенька у 1932 році потрапила на “чорну дошку” через спротив колективізації й підтримку УНР, що стало однією з причин масових репресій і штучного голоду. Внаслідок дій комуністичного режиму село втратило майже чотири тисячі жителів. Вперше Хрест пам’яті жертв Голодомору було встановлено у 1992 році за ініціативи місцевих діячів, а надалі планується увічнення цієї трагічної сторінки в історії Лютеньки.
Вшанування кобзаря Петра Гузя
Комісія підтримала ідею відзначення 130-річчя від дня народження уродженця Лютеньки, видатного кобзаря Петра Гузя. На засіданні розглянули пропозиції щодо впорядкування могили народного артиста, спорудження надмогильного пам’ятника, організації тематичного просвітницького заходу та кобзарського концерту. Крім того, в рамках деколонізації вулицю Ватутіна в Лютенці перейменували на честь Петра Гузя, а також обговорюється створення просвітницького документального відео.
Петро Гузь був одним із найвідоміших бандуристів першої половини XX століття, імпровізатором і борцем за незалежність. У юності він навчався у кобзарів, а під час антибільшовицького повстання діяв разом з Леонтієм Христовим. Гузь створив і виконував «Думу про Христового», у якій описував трагічну долю Лютеньки під час більшовицького терору. Ця дума, як і інші твори кобзаря, зазнавала заборон комуністичного режиму. Крім того, він виступав із думами та піснями, де засуджував злочини сталінської влади, зокрема у творі «Ні зернини, ні макухи» – про голодомор-геноцид. Протягом сорока років Гузь кобзарював по всій Україні, був учасником та артистом етнографічних ансамблів, залишив чималу творчу спадщину, частина якої зберігається у наукових фондах.
На засіданні також розглянули питання щодо передачі елементів надмогильного знаку «Братська могила борців за владу Рад» до Лютенського краєзнавчого музею, відповідно до вимог закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії».
